Дійсно, проблема складна. Відразу пригадується досвід попередніх ремонтів, а перед очами виникають накриті плівкою статі й меблі, омивані потоками рідкої штукатурки або покриті горами сухий счищаемой вручну фарби, що намертво в'їдається в найменші щілинки. Крім того, весь цей брудний кошмар можна було б потерпіти, знаючи, що результат виправдає надію на одержання якісного рівного покриття, про яке можна було хоча б років десять не турбуватися. Але та ба.
Практика показує, що домогтися дійсно гарного ефекту в наших будинках, зі споконвічно криво й навскіс покладеними бетонними плитами, мало кому вдається. Навіть використання новітніх шпаклювальних сумішей далеко не завжди дає гарний результат, особливо в руках непрофесіоналів, які в основному й роблять такі ремонти. Так що не варто дивуватися, якщо ваш сяючою новенькою білизною потовк буквально через кілька місяців знову покриється тріщинами в зрадницьких місцях стиків бетонних перекриттів. Однак у нашій країні, незважаючи на труднощі вирівнювання стель, імовірно, ще довго традиційний спосіб побілки або її водоемульсійного фарбування, що заміняють, буде посідати перше місце в справах ремонтних. Зв'язано це із трьома речами.
По-перше, із грошима, по-друге, з малою висотою квартир, і, по-третє, з абсолютною впевненістю в екологічній чистоті матеріалу. Штукатурка й водоемульсійна фарба коштують недорого, не віднімають життєвого простору, а, головне, дихають, що особливо важливо для приміщень малих обсягів. Тому, якщо висота квартири 2,50 м, то нічого краще не придумаєш, як знову й знову користуватися «сирим» способом відновлення. «Сирим» спосіб називається тому, що пов'язаний з використанням розчинів різних сумішей: шпаклівки, штукатурки, розчинної у воді фарби та ін. Щоб згодом не мучитися головним болем із приводу витрачених зрячи зусиль, а домогтися дійсно прийнятного результату, треба всього навсего, строго дотримувати технології процесу обробки, користуватися тільки якісними будматеріалами й не довіряти роботу непрофесіоналам.
Починати, як завжди, треба з підготовчого етапу. У цьому випадку це означає, що старе покриття, яке б воно не було, необхідно змити або зскребти дощенту, тобто до голих бетонних плит. Після цього можна оцінити майбутні роботи й скласти план дій. Якщо максимальний перепад по висоті поверхні стелі не більше 0,5 див, то хазяям повезло, оскільки таку нерівність сховає будь-яка якісна (краще німецька або фінська) шпаклівка, покладена вмілою рукою. Якщо максимальний перепад поверхні 2-3 див, то однією шпаклівкою вже не обійтися. У цьому випадку на стелю треба наклеїти спеціальну малярську сітку, що ще називають серпянкой. Найкраще якщо серпянка що самоклеїться, але можна посадити її й на клей, наприклад, ПВА. Якщо нерівності стельової поверхні досягають 3-5 див, то використають металеву армирующую сітку, що здатна витримати товста верства штукатурки. Далі треба почекати, поки перша верства висохне, і тільки потім накладати верства, що вирівнює, шпаклівки.
Для одержання гладкої поверхні висохлу шпаклівку обов'язково шліфують дрібнозернистим наждаковим папером і тільки потім приступають до етапу остаточної обробки, тобто до ґрунтовки й фарбування. Фахівці радять стежити за точним дотриманням технології й застосовувати для робіт шпаклівки, ґрунтовки й фарби якої-небудь однієї обраної бажано іноземної фірми, у противному випадку можливі варіанти відшаровування шматків погано зліпленого стельового пирога. Працювати з вітчизняними масляними й клейовими шпаклівками значно сутужніше. Їх потрібно наносити тонкою верствою, інакше вони відвалюються. Крім того, щоб вітчизняна шпаклівка трималася довше, у неї додають густотертую фарбу, а от кількість добавки визначають старим дідівським способом «на око».
Грамотні майстри в процесі роботи обов'язково перевіряють ступінь рівності поверхні. Для цього існує прилад водяного рівня, якому необхідно прикладати до проблемної стелі. Можна ще користуватися старими народними коштами - нитками, натягнутими між цвяхами, убитими в різних місцях стелі. Інший варіант обробки стелі, що застосуємо для маловысотных квартир, укладається в устрої фальшу-стелі. Найпростіше заклеїти стеля легенями пенополистироловыми панелями. Це швидкий, недорогий і прекрасний спосіб назавжди позбутися від бруду, що неминуче супроводжує малярські роботи. Але, на жаль, приклеювати такі панелі на нерівну стелю не має змісту. Якщо вибою, виступи або перекоси в бетонних перекриттях занадто значні, то хазяям прийде піти на деяке зниження висоти стелі, за рахунок кріплення до нього металевого решетування, що вирівнює. До очищеної бетонної поверхні стелі її пристрілюють спеціальними дюбелями за допомогою будівельних пістолетів. У результаті виходить каркас, що вирівнює, що згодом можна обшити яким завгодно підходящим будівельним матеріалом. Найкраще для цих цілей підходить гипсокартон, але можна взяти й гипсоволокно, і ламинат, і ДСП, і фанеру, і вагонку, і навіть метал.
У квартирах для обшивання проблемної стелі, як правило, використають аркуші гипсокартона розміром 1,2х2,5 м, товщиною від 10 до 14 мм. Гипсокартон гарний тим, що це дихаючий матеріал, оскільки його основою служить верства гіпсу, запресована між двома верствами картону. Його гладку поверхню дуже зручно красити будь-якими видами фарб, а при бажанні можна й побілити. Погано тільки, що від водних протечек гипсокартон не рятує, але від цей і традиційний варіанти побілки або фарбування не застраховані. Проста пристрілюватися знайшов, що, забере від висоти стелі всього 3-5 див, тоді як устрій більше просунутих підвісних стель - не менш 10 див, що для низьких приміщень уже може бути критично.
Якщо ж перепади в стельових перекриттях все-таки дуже велике й просте решетування справу не поправиш, залишається тільки один шлях, самий дорогою, але й на сьогоднішній день самий удалий - устрій натяжних стель. Висоту приміщення натяжна стеля зовсім не зменшує, а виглядає просто ідеально. Робота з монтажу такої стелі не дуже важка й роблять її швидко. Вся проблема в тім, що для цього потрібно спеціальна теплова гармата. Вона розігріває поливинилхлоридное полотно, що вправляється в спеціальну рамку-багет, укріплену по периметрі стелі. Після охолодження полотно натягається й стає пружним, як барабан. Якщо врахувати, що зіпсувати натяжну стелю водою неможливо (він витримує 100 літрів води на 1 кв.м), то вигоди такого покриття стають ще більш очевидні. Навіть якщо сусіди зверху виїдуть у відпустку, забувши виключити воду, полотно просто провисне, але не порветься, а після висихання знову натягнеться й прийме первісну форму. Інша розмова, що для відкачування води, що нагромадилася, треба буде викликати бригаду фахівців з фірми, або просто оснастити полотно спеціальною пробкою для зливу. Правда, справедливості заради, варто відзначити й недоліки натяжної стелі. Сучасний полівінілхлорид - матеріал абсолютно нешкідливий для людського здоров'я, але все-таки він синтетичний, а виходить, не дихає. Тому при використанні його в малогабаритних квартирах, треба подумати про те, щоб, принаймні, стіни дихали. Крім того, коштує натяжна стеля все-таки дуже дорого (від 30$ за кв.м). Не кожному це по кишені. Ну а що стосується ще одного недоліку натяжного полотка, пов'язаного з тим, що полотно легко порвати гострим предметом, те навряд чи його варто сприймати серйозно. Важко собі представити людини, що без особою на це потреби спеціально полізе наверх із ножем або цвяхом, щоб власноручно перевірити стеля на міцність.